Володимир Кіндратишин, архітектор:
«Долаючи численні перепони, організаційні та технічні складнощі, стрімко та яскраво стартував на батьківщині Лесі Українки «Оберіг 89»…Жодних прослуховувань, паперів, комісій. Ми були до зворушення вдячні за свободу творити свій фестиваль. Програма імпровізувалася на ходу… Усе тут від початку і до кінця перевершило наші сподівання…»
Сергій Архипчук, режисер:
– Я не відчув на фестивалі провінційності. Моя душа була втішена, коли він почався. У мене було таке враження, що наступило царство індивідуальностей.
Едуард Драч, лікар:
«Фестиваль «Оберіг 89» став першою ластівкою не лише для одного жанру. Адже наступні події, зокрема і фестиваль «Червона рута-89», який відбувся у Чернівцях, у вересні того ж року, показали, що українській співаній поезії випало очолити бурхливі процеси в сучасній українській пісні і на той час стати її обличчям…
Юрій Андрухович, письменник:
«Затиснений у пізньорадянській реальності між «Москвою» та «Росією», «Оберіг» заповзявся ту реальність змінювати і – в риму до своєї назви – переміг. Сформульовані й озвучені на ньому (як того першого, так і наступних років – аж до кінця «фестивальної епохи») сенси передавалися, за тим-таки Ірванцем, мов поцілунки – з уст в уста, й так народжувалася леґенда співаної поезії в Україні».
Читати книгу онлайн: “Оберіг 1989-1990“